Самостійна робота на уроках
української мови та літератури як засіб формування самоосвітньої компетентності
учнів
Автор: Романцова Світлана Вікторівна,
учитель української мови та літератури
Скажи мені – і я забуду.
Покажи мені – і я запам’ятаю.
Дай мені
діяти самому – і я навчусь!
Китайська
мудрість
В умовах реформування освіти
значна роль приділяється вихованню особистості, здатної самовизначитися, самореалізуватися в реаліях сучасного життя.
Школа XXI століття – школа компетентної, відповідальної людини,
а значить – переходу від знаннєвої до компетентнісної освіти. Це знайшло
відображення у провідних освітянських документах – Державному стандарті базової
і повної середньої освіти, Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у
системі загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій
школі.
На сторінках
сучасної педагогічної преси все частіше звучить актуальне питання сьогодення: школа
мало приділяє уваги формуванню самоосвітніх компетенцій. Ми часто, а то і переважно даємо дітям готові знання (зараз Інтернет,
готові твори тощо). Все це сприяє тому, що особистість мало розвивається,
недостатньо формуються вміння аналізувати, зіставляти, робити свої висновки.
Аналіз спеціалістами зовнішнього
тестування підтвердив це.
З огляду на це визначальна складова моєї
роботи – пошук і реалізація шляхів
формування самоосвітньої компетентності школярів відповідно до сучасних потреб
особистості і суспільства. Одним із них є самостійна робота на уроках
української мови та літератури.
Теоретичну
базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на дослідженнях проблем формування компетентностей (Н. Бібік, Є.Зеєр, І.Зимня, Дж. Равен, А.
Хуторський), самоосвітньої компетенції (C.Архангельський, О.Дзене, О. Долженко,
А. Усова), психологічній теорії самоосвіти (Л.Рувінський, В. Шпак) та технологізації освітнього
процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу).
Ідеї інтерактивного навчання
(О.Пометун, Л. Пироженко), проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков,
О.Пєхота), особистісно орієнтованого навчання (О.Савченко ,С. Подмазін ),
спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали частковими теоретичними
положеннями.
Я впевнена, що педагог сьогодні є головною
рушійною силою у забезпеченні процесу формування ключових компетентностей
учнів. Від його професійної компетентності залежать результати, яких досягнуть
учні і які дадуть їм змогу знайти своє місце в житті, щоб ефективно засвоїти
свої життєві та соціальні ролі.
Спираючись на вагомість даної
проблеми, недостатність її наукової розробки, а також актуальність, я обрала
тему мого дослідження: «Самостійна робота
на уроках української мови та літератури як засіб формування самоосвітньої
компетентності учнів».
Об’єктом дослідження
є формування самоосвітньої компетентності школярів.
Предметом дослідження
є самостійні роботи як засіб формування самоосвітньої компетентності учнів.
Мета дослідження
– теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив системи
самостійних робіт на рівень сформованості самоосвітньої компетентності учнів
середньої та старшої школи.
В
останні десятиріччя у зв'язку з поширенням ідей розвивального навчання помітно
збільшився інтерес педагогів до тієї сторони самостійної роботи, що обумовлена
діяльністю учнів. З'явилася і нова класифікація робіт, що відбивають сучасні
підходи до процесу навчання. Найбільш чітко цей підхід знайшов своє
відображення у працях П.И. Підкасистого, що на основі якісного аналізу
структурних елементів діяльності учня запропонував виділити такі типи
самостійних робіт:
1.
Відтворювальні самостійні
роботи за зразком, при виконанні яких діяльність учнів спрямована на те, щоб
уважно прослухати, запам'ятати і відтворити певну інформацію. До речі, саме
відтворення може бути точним чи перевтіленим. Це вирішення типових задач,
прикладів, виконання різних вправ за зразком і алгоритмом, знаходження готових
відповідей у тексті підручника тощо.
2.
Реконструктивно-варіативні
самостійні роботи, які потребують від учнів перетворень, реконструкцій,
узагальнень, залучень раніше придбаних знань і умінь для вирішення задач, установлення
внутрішньо предметних і міжпредметних зв'язків.
3.
Евристичні самостійні
роботи, у ході виконання яких діяльність учнів спрямована на вирішення
проблемної ситуації, що створює, організує вчитель під час уроку. Учні при
цьому вирішують не всю проблему, а окремі підрозділи проблеми. У результаті
цього вони здобувають досвід пошукової діяльності, опановують елементи
творчості, але не здобувають досвіду проведення цілісного дослідження процесу
чи явища, не здобувають здатності бачити і самостійно вирішувати
пізнавально-практичні важливі творчі задачі.
4.
Творчі (дослідницькі)
самостійні роботи, у ході виконання яких учень навчається розкривати нові
сторони явищ, об'єктів, подій, висловлювати власні судження, оцінки на основі
всебічного аналізу вихідних даних розв'язуваної задачі; самостійно розробляти
тематику і методику дослідницької, експериментальної роботи, бачити і
формулювати проблеми в заданій ситуації, ставити нові проблеми, висувати
гіпотези їхнього вирішення, докладно розробляти плани їхнього вирішення.
Перераховані
типи самостійних робіт тісно пов’язані та взаємообумовлені. Той чи інший тип
самостійної роботи у реальному процесі навчання – носій цілого ланцюга
елементів, які складають зміст пізнавальної діяльності учня, характерних і для
самостійних робіт іншого типу.
У
дидактиці немає однозначного розуміння сутності самостійної роботи, що свідчить
про складність і багатомірність цього поняття. Це поняття досліджували
та вивчали науковці Б.П. Йосипов, О.А.
Нільсон, П.І.Підкасистий, О.Я. Савченко, спільною в їх роботах можна
зазначити ідею: самостійна робота виступає в процесі навчання у якості
специфічного педагогічного засобу організації і керування самостійною
діяльністю учнів, яка має включати і предмет, і метод наукового пізнання, а
саме поняття «самостійна робота» необхідно розглядати як цілісну систему дій
учителя і учнів.
Аналіз
педагогічних праць, в яких дається визначення поняття «самостійна робота»,
показав, що частіше всього дидактики і методисти виділяють наступні її
особливості:
- наявність
завдання учителя;
- керівництво
вчителя;
- самостійність
учнів;
- виконання
завдання учнями без особистої участі учителя;
- активність
учнів.
Спираючись
на ці дані, можемо сформулювати визначення: самостійна навчальна діяльність –
це такий метод навчання, при якому учні за завданням учителя і під його
керівництвом самостійно вирішують пізнавальні завдання, виявляючи зусилля і
активність.
Провідна ідея досвіду полягає у формуванні
самоосвітньої компетентності учнів через систематичне використання самостійної
роботи як виду діяльності учнів на уроках української мови та літератури.
Головною метою своєї
педагогічної діяльності вважаю вироблення в учнів навичок:
1. Ставити цілі, враховуючи ближню та далеку
перспективу.
2. Чітко формулювати задачі.
3. Аналізувати
та використовувати різноманітні засоби навчання, спираючись на власні здібності.
4. Розвивати
вміння самостійно визначати зміст, об’єм завдань для опрацювання.
5. Виробити навички самостійного опрацювання наукової і художньої
літератури ; навчити учнів застосовувати отримані
знання не тільки в період навчання в школі, а і у подальшому житті.
6. Навчити визначати учнів власні помилки,
прогалини в знаннях в процесі пізнавальної діяльності і виправляти їх ,
використовуючи різні джерела
інформації.
7. Виховувати у школярів почуття патріотизму
через любов та пошану до рідної
мови, літератури, традицій та звичаїв.
8.
Здійснювати педагогічне керівництво самоосвіти і самовиховання школярів.
Основні
характеристики досвіду
Головною передумовою формування
самоосвітньої компетентності учнів є теза: «Освіту не дає вчитель, її
здобувають учні». Тому діяльність учня включає методику роботи з інформацією,
форми, методи та прийоми учіння й самооцінки. Дотримуючись професійного кредо: «Всьому, що треба
знати, навчити неможливо, учитель має указати шлях», прагну допомогти
дітям обрати інструментарій, що сприятиме найрезультативнішому засвоєнню знань.
Як учитель, який формує творчу особистість,
прагну бути новатором по своїй суті. За
доцільне вважаю використання технологій розвитку критичного мислення, проектних
технологій, інтерактивних технологій кооперативного навчання,
інформаційно-комунікаційних технологій, технології Веб 2.0. Впроваджуючи різноманітні інновації
в навчально-виховний процес, працюю над розвитком інтелектуально-творчих
здібностей учнів. Інноваційний підхід забезпечує
позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і
вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості, самоосвітніх компетенцій
школярів.
Технологія
реалізації досвіду
Організація навчального процесу реалізується
в урочному, позаурочному, позашкільному
напрямах.
Уроки української
мови та літератури - напружена науково організаційна й результативна праця всіх
учнів у співтворчості з учителем, яка передбачає можливість використання самостійної
роботи на кожному її етапі.
Роботу над формуванням самоосвітньої компетентності починаю з
визначення
мети кожного уроку (цілепокладання), яка випливає із певної теми, і як
наслідок - очікувані результати - знання, уміння та навички, що застосовуються
учнями у конкретній ситуації. Для цього впроваджую прийом "Мої
очікування".
Важливою умовою
навчання і першим кроком до формування компетентності є самомотивація. Тому
намагаюся дотримуватися принципів:
• надаю дитині
право вибору навчального завдання;
• стежу, щоб
завдання відповідали віковим особливостям;
• не нав’язую
навчальну мету зверху;
• не використовую
(по можливості) ситуацію змагання.
Велику увагу
приділяю мотивації, яка фіксує увагу учнів на проблемі та викликає інтерес до
теми уроку. Для цього використовую методи та прийоми: "Уявімо
ситуацію", "Проблемне питання", "Відстрочена
відгадка", "Асоціативний кущ", "Розгадування
шифрограм" тощо.
Сучасна
методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання. Вважаю
за доцільне їх використання на етапі підготовки учнів до активного та
свідомого засвоєння нового матеріалу при актуалізації знань («Мозкова
атака», «Низка слів наперед», «Керована діяльність» - вивчаючи « За сестрою» А.
Чайковського, пропоную дітям висловити
припущення щодо розвитку подій у кожному наступному розділі).
Щоразу, готуючись до уроку, я розв'язую
принципове питання, як краще організувати засвоєння нового матеріалу. Цьому
сприяють доступні та ефективні форми пошукової діяльності. Через систему
пізнавальних завдань за допомогою прийомів розумової діяльності учні
вдосконалюють уміння аналізувати, диференціювати ознаки, виділяти головне,
узагальнювати, класифікувати, доводити. Це той виконавчий інструмент, без якого
не здійснити жодної творчої роботи (Додаток 8).
Розвивальні функції самостійної роботи під
час ознайомлення
з новим матеріалом виявляються в
тому, що вона передбачає самоорганізацію і виконання учнями у взаємозв'язку
багатьох навчальних дій, які спрямовані на один результат. Так при вивченні
теми: «Активні і пасивні дієприкметники» учні самостійно досліджують творення
дієприкметників різного стану і формулюють правило. ( Додаток 10.2.)
На цьому етапі уроку ефективним є
використання технології проблемного навчання. Суть проблемного навчання полягає
у створенні для учнів проблемних ситуацій, в усвідомленні, сприйнятті,
розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчителя за умов максимальної
самостійності перших і під загальним керівництвом останнього. Результатом
проблемного навчання є нові знання, уміння, способи їх реалізації, розумова
діяльність учнів. У 5-ому класі урок української літератури за казкою І. Франка
«Фарбований лис» будую як відповідь на поставлене на початку уроку проблемне
питання :
- Лис Микита є позитивним чи негативним персонажем ?
Таким чином
аналізуємо не тільки персонажа літературного твору, а й власне ставлення дітей
до нього, моделюємо за аналогією подібні ситуації в сучасному житті і шляхи
виходу з них.
Активно користуюся технологією розвитку
критичного мислення при усвідомленні змісту навчального матеріалу. Продуктивним, на мою думку, є використання
прийому «Взаємонавчання» - після
прочитання частин тексту хтось із учнів виконує роль учителя — робить резюме,
ставить запитання іншим учням, пояснює незрозуміле, а також дає прогнози щодо
наступної частини. Роль учителя передається іншому учню. Все це відбувається в
межах однієї групи. Випробувані мною варіанти колективно-групового
навчання (Додаток 11), технологій
ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань довели їх ефективність
та доречність застосування в моїх дослідженнях, а також цінність такого досвіду
в розробці проблемного питання.
Найбільш сприятливим для впровадження різних видів самостійної роботи є етап
застосування отриманих знань і умінь. Вбачаю доцільним використання
методу проектів. Результатом такої роботи можуть бути твори різних літературних жанрів:
казка, оповідання, вірш, стаття, сценарій, альманах; а також виставка, фольклорне свято, альбом, газета,
екскурсія тощо.
Активно послуговуюся цією технологією і на етапі узагальнення та
систематизації знань. Так на підсумковому уроці української мови з теми
«Дієприкметник» учні 7-го класу протягом уроку створюють стінгазету, при цьому
створюючи кластер, інтерв’ю, виконують різноманітні завдання як пошукового, так
і творчого характеру, використовуючи домашні заготовки (найкращий в групі твір,
тематичні малюнки, фото). Дітям 5-6 класів подобаються уроки – ярмарки, на яких учні презентують
власні твори.
Маю
на меті разом із учнями створити збірник кращих учнівських творів, матеріали
якого (зміст, ілюстративний, фоновий матеріал) мають спрямування на розвиток
самостійності мислення.
На етапі контролю
та самоконтролю знань учні створюють портфоліо – систему своїх творчих
наробок : малюнки, кросворди, казки, есе, вірші тощо. Учні 6-го класу створили асоціативну
презентацію і презентували її на
районному святі (Додаток 13.3.-13.4. та відеоматеріал).
Тестування є одночасно і результатом
знань, умінь та навичок учнів, і показником рівня навченості самостійній
роботі. Тести, незалежно від рівня складності, виду питань (відкритих чи
закритих) на сьогоднішній день стали найпопулярнішим видом самостійної роботи
школярів у всіх ланках освіти. Мною були розроблені тести для стартового
моніторингу 5,6,7,10 класів, а також поточного моніторингу знань. (Додаток 14)
Для того щоб самостійна робота була
ефективною, важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи
учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної
і домашньої самостійної роботи. Я організовую класну роботу так, щоб домашня
самостійна робота була її органічним продовженням. Крім
традиційних видів домашніх завдань, мною використовуються такі :
1.
Інтерв'ю. Учні знаходять у своєму оточенні людей, що є знавцями проблеми,
що вивчається, і беруть у них інтерв'ю .
2.
Додаткові джерела. Коли інформацію підручника з теми вичерпано, учні
можуть знайти додаткову інформацію, наприклад, у бібліотеці, в Інтернеті. Наприклад, після уроку української мови на
тему "Інноваційна переробка текстів різних функціональних стилів і жанрів»
учні отримують домашні завдання:
• знайти
на відповідних сайтах статті на одну тему;
• з’ясувати,
чи існує електронний варіант морфемного словника;
• знайти
на сайті "Словники, довідники" російсько-український,
англо-білорусько-польський словник, виписати п’ять виразів, порівняти їх
значення та інші.
3. Драматизація. Під час вивчення драматичного твору І.
Карпенка-Карого «Сто тисяч» (Додаток 12) дев’ятикласники інсценізували кульмінаційний епізод твору,
самостійно розподіливши ролі, приготували реквізит та декорації. Результат
виконання домашнього завдання довів не тільки високий рівень самостійності
учнів, але надав можливість проявити творчість, акторські і режисерські
нахили дітей.
Як засіб розвитку рефлексії, на уроках практикую
створення асоціативних кущів, написання есе, формування запитань, які змушують
дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським:
-
Чи
трапляється подібне з вами? Що наближає літературного героя до нашого часу?
Так в 10-му класі я запропонувала
написати роздум про доцільність вивчення оповідання Б. Грінченка «Каторжна» в школі, актуальність цього твору.
При цьому переважна більшість дітей визнали цінність такого життєвого досвіду.
Реалізувати проблему свого дослідження мені допомагають нестандартні уроки, які
стимулюють пізнавальну активність, вміння діяти в незвичних ситуаціях,
використовувати власний досвід, адаптацію до змін: урок-засідання літературного клубу, урок-пошук істини («Поняття «пропащої сили» в романі Панаса Мирного «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?»), урок-психологічне дослідження («Характеристика
образу Чіпки»), нестандартні форми вивчення біографії письменника ( «Дорога в
нікуди…й у безсмертя». Життєвий і творчий шлях М. Хвильового )
Самостійна робота учнів не закінчується на уроці, а
продовжується і в позакласній роботі.
Готуючись до святкування Дня рідної мови
учні 5-го класу самостійно знаходили вірші про мову і оформлювали їх на окремих
аркушах, перевага надавалася творам поетів рідного краю. (Є фото)
Як класний керівник формування
самоосвітньої компетентності учнів вважаю одним із основних напрямків своєї виховної
діяльності. Починаючи з 5-го класу,
впроваджую такі форми виховних заходів як : година спілкування («Хто я ? Який я?», «Чому
люди сваряться?»),
різноманітні тренінги, що сприяють
самопізнанню учнів, виробленню вмінь створювати власне враження та висловлювати
його, виховувати в собі позитивні якості та звички.
Звичайно, у процесі викладання мови та літератури,
так само як і інших предметів, виникають труднощі. Насамперед, це проблема
часу, який не завжди правильно вдається розрахувати. Не задовольняє на
сучасному етапі матеріально-технічне забезпечення кабінету, забезпечення
підручниками, що не дає змоги учням прочитати твори повністю.
Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише
вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій
інтерактивного,особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі
постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу формувати всі
складові самоосвітньої компетентності учня; дійшла висновку, що самостійність
школяра – це результат досконалої системи навчання, виховання і розвитку учнів,
спрямованої на формування розумової та практичної самостійності як якості
особистості дитини. А розвитку самостійності школярів сприяє поступове
збільшення обсягу самостійних завдань і їх урізноманітнення, застосування
творчих робіт у поєднанні з роботами тренувального характеру.
Апробація і результати досвіду
Апробація досвіду проводилася на уроках
української мови та літератури на базі Запорізької загальноосвітньої школи I – III ступенів №
51. Моніторингові дослідження розпочалися в жовтні 2011-2012 навчального року.
Вивчалися рівень самоосвітньої компетентності учнів 5-х класів (анкета розроблена Румянцевою Н. І. і адаптована до
предметів українська мова та література – Додаток 7.1. ) та рівень
пізнавальної активності як необхідної
умови підвищення рівня самостійності
школярів (методика Б. К. Пашнєва – Додаток 7.2.). Результати моніторингу продемонстрували
стабільне зростання даних показників.
З 2011 року ведеться протокол спостереження
за практичною участю учнів основної школи в навчально-виховній діяльності
характеру, спрямованої на формування їх готовності до вибору гуманітарного
профілю навчання (Додаток 7.3.). За
результатами спостереження учням, які показали достатній та високий рівень
готовності, було рекомендовано продовжити освіту в 10 класі з філологічним
профілем навчання.
Зростання
інтересу до предмету, високий рівень навчальних досягнень учнів доводять
ефективність систематичного впровадження різних форм самостійної роботи на
уроках. Щороку маємо переможців олімпіад з української мови та літератури, конкурсів
творчих учнівських робіт (Додатки 7.4. – 7.6.).
Немає коментарів:
Дописати коментар